ВЩЕНТ (УЩЕ́НТ)
ВЩЕНТ (УЩЕ́НТ), присл. Зовсім, остаточно, без залишку. Привіт Болгарії, що пута вікові В священній боротьбі розбила вщент навіки (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 44); Його літак згорів ущент — Лиш дим від літака (Воронько, Поезії, 1950, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 794.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВЩЕПИ́ТИ (УЩЕПИ́ТИ) →← ВЩАСЛИ́ВИТИ, ВЩАСЛИ́ВИТИСЯ, ВЩАСЛИ́ВЛЕНИЙ, ВЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ, ВЩЕМИ́ТИ, ВЩЕМИ́ТИСЯ, ВЩЕМЛЯ́ТИ, ВЩЕМЛЯ́ТИСЯ